Я народився на Тернопіллі
В тиші гаїв, в зелені трав,
І у квітучім весною Поділлі,
Я на землі українській зростав.
Матір-земля напоїла водою,
Зоряні крила дали журавлі,
Щоб я душею співав молодою
Про українські печалі й жалі.
Я народився на Тернопіллі,
Там, де природа ласкава й проста,
Де поцілунки, як вишеньки спілі,
Ллє щедре сонце на спраглі вуста.
Край що багатий, річками, ставками,
Терен нагадує назву його,
З ним я завжди- наяву і думками,
Тут запалився у серці вогонь.
Я народився на Тернопіллі,
В тому краю, де на жовтих полях
Грають пшениці колоссячка милі
Й тихо зникає за обрієм шлях.
Щастя тобі, Тернопільський краю,
Вкрийся любов'ю на вічні літа!
Як України без тебе немає,
Так і без неї ти мов сирота.
Я народився на Тернопіллі,
Й бачу: насичені різним сміттям
Линуть роки, доленоснії хвилі,
Над нелегким і похмурим життям.
Але мені не страшні їхні крила,
Бо у душі, як замріяний спів,
Буйно цвіте Українонька мила