Iрина, 46 - 18 сентября 2015 23:30

А я сьогоднi бачила двох чудових дiтей. Хлопчика, розумного, блакитноокого, котрий в своi 4 роки важить як дворiчна дитина. I дiвчинку - тиху, замкнену, аристократично-блiду, з важким чорним волоссям i темними очима. Вона просто малювала вазу й квiти. I iнодi посмiхалась. Хлопчик спiвав, декламував лiтературнi уривки, видирався на велотренажер i все питав, чи точно я покатаю його на машинi. А дiвчинка тiльки iнодi пiднiмала великi очi i питливо дивилась, як наполохане оленя. Вони - брат i сестра. Чарiвнi щасливi дiти, яких два тижнi тому всиновила моя подруга. Тепер вони живуть всi разом, з трьома кiшками в звичайнiй киiвськiй квартирi, на звичайну зарплатню працiвника мистецького осередку. Але в незвичайнiй добротi й злагодi. Поки деякi шукають половинку, без якоi хоч стрiляйся - що за життя, шукають успiх, секс, можливiсть звалити з краiни - тут же ж некомфортно. До чого я ? Та нi до чого. До того, що є мрii, якi щасливо збуваються. Мрii, такi величезнi, такi справжнi, i i такi непомiтнi для ока красивих пустих i "успiшних" людей.

• 
• 
•